Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) не данина, а ФОПи – не кріпаки у власній державі!

Протиправні вимоги сплати боргу (недоїмки) з ЄСВ за відсутності доходів та зобов’язань з виплати заробітної плати чи прирівняних до неї доходів

Масштабних розмірів в Україні набуло явище вимагання контролюючими органами сплати боргу (недоїмки) з ЄСВ у зареєстрованих фізичними особами-підприємцями (ФОП) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» і відомості про яких містяться в Єдиному державному реєстрі (ЄДРПОУ), але підприємницьку діяльність на загальній чи спрощеній системах оподаткування не здійснювали, доходів (прибутку) від такої діяльності не отримували, зобов’язань з нарахування заробітної плати (доходу) працівникам чи особам, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами – не мали.

Облік платників ЄСВ та відомості в Реєстрі страхувальників про них як підстави оскарження вимог сплати боргу (недоїмки) з ЄСВ

Такі вимоги можуть оскаржуватись LegalHelp з підстав протиправності їх винесення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про єдиний соціальний внесок» (далі – Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

ФОПи, відповідно до ч.1 ст.4 Закону, визначаються платниками ЄСВ: серед роботодавців як такі, що використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (абз.3 п.1) та самостійно, як фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Взяття їх на облік платниками ЄСВ, відповідно до абз.2 ч.1 ст.5 Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників на підставі та не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.

До реєстру страхувальників, відповідно до ч.2 ст.19 Закону, вносяться відомості: ідентифікаційний номер фізичних осіб - платників податків або відповідну інформацію коли особа відмовилась від такого номеру (п.1); прізвище, ім'я, по батькові (п.2); місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (п.3); форма власності (п.5); види економічної діяльності, в тому числі основний (п.5); кількість працівників на дату подання звітності та осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (п.7); інша інформація, необхідна для обліку платників, їх зобов'язань та сплати єдиного внеску (п.8).

Обґрунтування відсутності підстав та обов’язку обчислення (визначення) ЄСВ більше його мінімальної величини за відсутності доходу та зобов’язань з виплати заробітної плати чи прирівняних до неї доходів

На ФОПів, відповідно до ч.3. ст.6 Закону, поширюються обов'язки, передбачені ч.2. ст.6 Закону, зокрема згідно п.1 своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску, відповідно до ч.2 ст.9 Закону, здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону, визначальним для нарахування єдиного внеску, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць - є отримання доходу (прибутку), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. А за відсутності такого доходу (прибутку), за приписами абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону платник зобов’язаний визначити базу нарахування єдиного внеску не більше максимальної його величини, встановленої Законом і щоб сума єдиного внеску не була меншою за розмір мінімального страхового внеску. Тобто, коли значення розміру мінімального страхового внеску становить 0,00 грн., то сума єдиного внеску може бути тотожною 0,00 грн., але не меншою 0,00 грн. або збільшеною платником (не контролюючим органом) не більше як до максимальної його величини.

За приписами абз.1 п.3 ч.1 ст.7 Закону, визначальним для нарахування єдиного внеску, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць - є самостійно визначені для себе ФОПами, які обрали спрощену систему оподаткування, суми не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Тобто, коли значення розміру мінімального страхового внеску становить 0,00 грн., то сума єдиного внеску може бути тотожною 0,00 грн., але не меншою 0,00 грн. в разі, коли самостійно визначена для себе ФОПом (не контролюючим органом) сума була визначена в розмірі 0,00грн. Також, не визначення такої суми не дає підстав контролюючому органу доходити висновків про будь-який інший розмір цієї суми в межах більше 0,00 грн до не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Мінімальний страховий внесок, відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону, - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статею 3 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 ст.95 КЗпП України, визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Розмір мінімальної заробітної плати, згідно з п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України, визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. У 2017 році мінімальна заробітна плата становила 3200,00 грн., у 2018 році – 3723,00 грн. та у 2019 становить 4173 грн. на місяць.

Отже, за приписами п.5 ч.1 ст.1 Закону, визначальним для розрахунку мінімального страхового внеску є нарахування заробітної плати (доходу) у відповідному місяці. За відсутності в Реєстрі страхувальників відомостей про кількість працівників на дату подання звітності та осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, як це передбачено п.7 ч.2 ст.19 Закону, у контролюючого органу відсутні підстави доходити висновків про зобов’язання ФОПами нараховувати заробітну плату (дохід) у відповідному місяці. Тобто, якщо показник нарахування заробітної плати (доходу) у відповідному місяці становить 0,00 грн. по причині відсутності працівників та зобов’язань у ФОПа нараховувати їм заробітну плату (дохід), то результатом добутку від множення на мінімальний розмір заробітної плати може бути лише 0,00 грн., відповідно – мінімальний страховий внесок становить 0,00 грн. і не може бути інакшим.

За приписами абз.2 ч. 5. ст.8 Закону, визначальним є отримання доходу у відповідному місяці, який більший 0,00 грн. та менший або дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць. Тобто, ця норма не застосовується за відсутності доходу (прибутку) або коли він (дохід (прибуток)) більше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць. Таким чином, відсутність у ФОПа, незалежно від загальної чи спрощеної системи оподаткування, зобов’язань з нарахування заробітної плати (доходу) працівникам чи особам, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами зумовлює значення мінімального страхового внеску у розмірі 0,00 грн. Відповідно, відсутність у ФОПа, незалежно від загальної чи спрощеної системи оподаткування, доходу у відповідному місяці чи самостійно визначені для себе ФОПами, які обрали спрощену систему оподаткування, суми розміром 0,00 грн. – не зобов’язує таких ФОПів нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок більше від значення мінімального страхового внеску у розмірі 0,00 грн.

Обгрунтування обов’язковості обчислення ЄСВ органом доходів і зборів на підставі актів перевірки

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів, відповідно до ч.3 ст.9 Закону, у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. А обчислення єдиного внеску за минулі періоди, відповідно до ч.4 ст.9 Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Ігнорування фіскалами приписів частин третьої та четвертої ст.9 Закону так само як і надсилання вимог про сплату недоїмки в порушення ч.4 ст. 25 Закону платникам єдиного внеску у яких відсутня недоїмка, хоч і є порушенням ст.68 Конституції України, однак, відповідно до абз.3 ч.4 ст. 25 Закону, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, за яким ФОП зобов’язаний протягом 10 календарних днів сплатити зазначену в ньому суму недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею відповідно до абз.4 ч.4 ст. 25 Закону, а в разі незгоди з розрахунком суми, відповідно до абз.5 ч.4 ст. 25 Закону, оскаржити таку вимогу в адміністративному або судовому порядку.

Несплата чи не оскарження вимоги у зазначені строки, відповідно до абз.10 ч.4 ст. 25 Закону, зумовлює набрання нею чинності та надсилання до підрозділу державної виконавчої служби для примусового виконання з усіма можливими наслідками та «незручностями» виконавчого провадження для боржника як ото арешт активів, заборони виїзду за кордон тощо.

Оскарження протиправних вимог зі сплати ЄСВ понад десятиденний строк

Оскарження такої, що набрала чинності, вимоги можливо безпосередньо до суду в межах строків для оскарження рішень контролюючих органів за правилами адміністративного судочинства протягом шести місяців з моменту отримання, якщо не оскаржувалась в адміністративному порядку або протягом трьох місяців з моменту отримання відмови в задоволенні скарги. Однак, таке оскарження не зупиняє виконавчого провадження і, в разі задоволення адміністративного позову після стягнення коштів за виконавчим провадженням - буде потребувати нової процедури з повороту виконання.

Застереження про необхідність оскарження вимог ЄСВ з інших підстав

Зазначені в цій статті підстави оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ стосуються лише ФОПів, відомості про яких значаться в Єдиному державному реєстрі (ЄДРПОУ). Вони не годяться для оскарження вимог особами, які реєструвались суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами до 01.07.2004 року і не поновлювали відомостей про себе, а ЄДРПОУ не містить таких відомостей.

Про підстави оскарження вимог особами, які реєструвались СПД-ФО я викладав в іншій статті за цим посиланням Оскарження вимоги зі сплати недоїмки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)

Роман Трускавецький